![]()
Пользовательского поиска
|
випадків умовного засудження і відстрочки виконання
вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого
покарання, виключаючого можливість продовження даної роботи.
Питання про звільнення працівника набуває актуальну
значимість в процесі приватизації і зміни організаційно-правових форм
діяльності підприємства. Зміна власника при приватизації не повинна призводити
до послаблення гарантій трудових прав працюючого персоналу. В зв'язку з цим в
законодавстві про працю визначене загальне правило для подібних ситуацій. Так,
в частині третій ст. 36 КЗпП України говориться, що при зміні власника
підприємства, а також при його реорганізації дія трудового договору працівника
продовжується. Таким чином, у всіх випадках зміни власника підприємства або при
його реорганізації, включаючи злиття, приєднання, розділ, виділення і
перетворення, дія контракту зберігається, тобто новий власник зобов'язаний
прийняти весь персонал. Проте в подальшому власник, виходячи зі своїх
повноважень, може прийняти рішення про скорочення чисельності або штату
працівників, що також передбачено ч. З ст. 36 КЗпП України.
В свою чергу і працівник може погодитися або відмовитися
працювати у нового власника. Причому законом не передбачено будь-якої
обов'язкової форми вираження згоди працівника на продовження трудових відносин.
Тому, воно може бути висловлене в будь-якій формі, в тому числі у вигляді
фактичного продовження роботи на підприємстві. В подібних випадках контракт, права
і обов'язки сторін, передбачені в ньому, автоматично продовжуються і не
вимагають додаткового переоформлення, а в трудовій книжці робиться запис
(штамп) про зміну організаційно-правової форми підприємства (вказується нова
назва).
Проте, якщо в результаті перетворення у працівника змінюються суттєві умови праці, необхідна письмова згода працівника на продовження роботи в
![]() |