Пользовательского поиска
|
Пользовательского поиска
|
Семінар №2. Міжобщинні
господарські зв'язки доісторичної епохи.
1. Господарська діяльність і перші прояви міжгосподарських
зв'язків в умовах становлення людської цивілізації (привласнююче господарювання
до епохи неоліту – основна тема розмови).
2. Неолітична (аграрна) революція та її наслідки.
3. Виникнення ремесла і його вплив на розвиток міжобщинних
зв'язків (нові галузі господарювання, поглиблення спеціалізації, міжобщинний
поділ праці, розширення предметної структури обміну.)
4. Доісторичні господарські зв'язки на території України (за
підручником "Історія господарства – Україні і світ".
5. Розпад доісторичного ладу і передумови виникнення
цивілізацій стародавнього світу.
Понятійний апарат: спеціалізація, поділ праці,
суспільний поділ праці, привласнююче та відтворююче господарство.
Фіксований виступ: Неолітична революція та її
вплив на розвиток міжплемінної господарської взаємодії.
Наприкінці 1
тисячоліття до н.е. виникають нові форми організації торгових відносин. В
різних регіонах купці об'єднуються в такі організації з метою захисту власних
інтересів. У Стародавній Греції такі об'єднання мали назву "фіаси" –
як об'єднання купців-оптовиків. Функціями фіасів були: взаємне страхування,
надання торгових позик, обмін інформацією і захист інтересів перед державою[1].
У Стародавньому
Римі купці об'єднувалися в колегії. Це об'єднання купців загального типу (без
поділу по внутрішній спеціалізації, наприклад на оптовиків та роздрібни
торгівців) з метою спільного використання грошових коштів, забезпечення
торгівлі морським транспортом, відстоювання власних інтересів в провінціях
через механізм довірених агентів[2]. Колегії також
забезпечували інформацією купців і торговців (щодо кон'юнктури ринків, цін на
товари та іншою інформацією, що пов'язана з торгівлею за межами метрополії)[3].
В Стародавній
Індії в цей період набувають поширення своєрідні купецькі корпорації, що
називалися "шрені". Їхня функція зводилися до регулювання торгових
відносин у відповідності з внутрішніми статутами (кожна така корпорація мала
власний статут)[4].
І ще одна
характерна риса. Справа в тому що стародавні цивілізації значною мірою
трималися на військовій силі. Рабовласницький лад функціонував на використанні
праці рабів, на яких перетворювалися полонені, захоплені під час військових
дій. По мірі визрівання суспільств Стародавнього світу, вони піднімаються до
розуміння того що полонених можна використовувати на лише всередині країни, а й
за її межами. Тому в Стародавні часи набуває поширення работоргівлі. Вона стає
першою формою прояву міграції робочої сили.
Підводячи підсумок в характеристиці МЕВ за Стародавніх часів, ми ще раз зазначимо, що ми розглядаємо цей період, як затвердження суспільного поділу праці як в сільському господарстві, так і в ремеслі, утвердження міднародної торгівлі і двох її типів: експортно-імортну і транзитну, зазначаємо появлення і утвердження грошової системи і інфраструктурної основи грошових відносин – банківської системи, і нарешті, появи
[1] По мірі розвитку стародавнього суспільства і зміцнення держави посилювався утиск по відношенню до купецтва і побори з боку володарів держав і державних служб, причому ці утиски зі ще більшою силою почали проявлятися у феодальні часи.
[2] Кожна колегія мала в провінції своїх представників – довірених агентів, які і відстоювали інтереси римських купців в провінціях імперії.
[3] Міжнародна торгівля Рима мала два виміри: торгівля метрополії з провінціями, та з державами за межами імперії.
[4] Значною мірою вони виконували функції, подібні до фіасів і колегій, але внутрішня їх структура і поведінка купців визначалася статутами.
|
|
| 
|
|
|