***

Хімія твого тіла,

Оберігає зміни в мені.

Червоними плямами хни,

У вікна, крадеться вечір.

На стінах шматки газет.

Алегорія тягнеться в сни.

Навиком пізніх утрат, навіює сум недоречний.

Орбіти вологих небес, отримають наше сміття.

Оприлюднення жде маніфест, на торішніх зупинках....

Сію зерно каяття, у прозові частки життя поки

Фарфор вперто тримає місяць імлистий,

Етика дієслів, перетворює Ерос у море

Рвучко дим відпускаю, туманом лягатимуть чайки

У тебе темнішають очі,  лататтям холодної броні

                                                  у паперових обіймах, іноді так важко почуватися краще.....

 

Казка.......

І одного прихильного дня,

між зубами та язиком,

посеред коридору наповненого плазмою сміття,

Пройде вона.....

леткими електричними духами п’ятиколірних котів

розтане у кришталі сухожиль гранітних айсбергів

студеної нудоти......

Ріки схоплять в обійми комети,

Букети гарячих хвостів

проникнуть у глибини.......

чорного світанку!!!!

 

Казка (продовження)

Протискаючись між іскрами істерики

фальшивих гір,

я густим плетивом дій гублю

у співчутті човни

наповнені

Днями, та яблуками альтернативних доріг,

Змальованих лампою у невпинному горизонті

нетерплячих повернень,

курсивних та зворушливих

змахів рук……

Вони цілують її хмари і називають безліччю імен

либонь марять,

але я відпускаю її

у символ маленьких морів

їхньої смутної тотожності…….

І стає все лише небезпечно близьким

Але для чого її посмішка врятувала всесвіт

Змінивши віру на систему спогадів

Звільнивши подихом нові хиби

розвитку і координацій,

тривалого льоду і моніторів..

 

***

На твоїй піжамі спить Небо

під серцем з вірою у тиранію

намокла орбіта Венери

дарує миті бажання

сміливим відчути совість

солоним присмаком волі

у рамках твого безмежжя...

Я вірю, у спробу стати

омріяним хлопчиком вашим

на тлі Ноосфери....

На схилах осінніх доріг

чорні діри і час веселки

забарвлюють щоки холодні

зачинені протягом двері

погаснуть як зорі.

 

Подорожні нотатки

У пилу вогких перемін, серед компактів і бобін,

серед багна, крихких звитяг збираю я порохотяг

який домчить за небокрай.

 

Підошва вріжеться в перон, слова закрутить у нейрон,

монетки стане на Багами, у пошуках нової карми

з тортом в руках стою у брами.

 

Нове життя, нова дорога, в наплічнику пересторога,

грайливий стан зменшить сприятливість доган,

солодкий звук міняю на таран.